Збільшена нирка у дорослих і дітей: причини, лікування

Захворювання органів сечовидільної системи займають значне місце серед всієї соматичної патології. Серед їх поширених синдромів виділяють запалення, зниження функціональної активності і гіперплазію (патологічний ріст). З чим пов’язане збільшення нирки у дорослих і дітей: причини, механізм розвитку, клінічні симптоми, а також принципи діагностики та лікування патології розглянемо в огляді нижче.

В чому полягає суть проблеми

Нирка – парний орган сечовидільної системи, який бере активну участь в процесі освіти і виділення сечі. Він складається з декількох структурних елементів, кожен з яких виконує певні функції. Протягом життя його поздовжній розмір неоднаковий і становить:

  • 49 мм – від народження до 60 днів;
  • 60 мм – з 2 місяців до року;
  • 73 мм – 1-5 років;
  • 85 мм – 5-9 років;
  • 98 мм – 9-15 років;
  • 106 мм – 15-18 років;
  • 110 мм – у дорослих.

Цікаво, що приблизно до 25-річного віку нирки зберігають інтенсивний темп зростання, потім їх розміри довгий час залишаються стабільними, а після 50 років вони починають зменшуватися. Також спостерігаються незначні відмінності серед представників різних статей: у чоловіків орган сечовиділення трохи більше, ніж у жінок. Патологічне збільшення нирок призводить до збільшення їх подовжнього і поперечного розміру.

Причини і патогенез

Згідно морфологічної класифікації, органи сечовиділення можуть збільшуватися за рахунок гіперплазії і гіпертрофії.

Гіперплазія нирки – зростання органу за рахунок підвищеної продукції його тканин. Найчастіше розвивається при:

  • хронічних, в тому числі уповільнених, запальних процесах в тканинах – нефриті, пієлонефриті, гломерулонефриті;
  • ендокринних захворюваннях;
  • нейрогенних розладах.

Про гіпертрофії говорять тоді, коли один або обидва органи збільшуються за рахунок зростання обсягу функціонуючих клітин. Найчастіше така патологія виникає при підвищеному навантаженні на сечовидільну систему. Основними причинами стану є:

  • агенезія – вроджена вада розвитку, при якому один із парних органів не сформувався в ході ембріогенезу;
  • хірургічне видалення однієї з нирок;
  • вроджена дистопія (неправильне розташування) і недостатня функціональна активність органу сечовиділення;
  • хронічна ниркова недостатність;
  • нефротичний синдром;
  • амілоїдоз.

У всіх цих випадках збільшення сохранного органу носить адаптивний (компенсаторний) характер. За рахунок зростання функціональної тканини і збільшення числа нефронів організм пристосовується до навантаження на сечовидільну систему. Такий стан в медицині називається вікарний гіпертрофія нирки.

Нирки можуть збільшуватися не тільки за рахунок власних тканин. Так, наприклад, при порушенні фізіологічного відтоку сечі накопичується рідина здавлює паренхіматозні тканини органу, приводячи до збільшення його розмірів і деформації. Така патологія отримала назву гідрокалікоз (гідронефроз). Вона виникає при:

  • стриктурах, пухлинах сечоводу;
  • вроджені аномалії розвитку сечоводу (дистопія, мегауретер, додаткова гілка і ін.);
  • раку;
  • аденомі передміхурової залози.

Крім гідронефрозу збільшуються розміри органів сечовиділення при:

  • сечокам’яної хвороби;
  • доброякісних і злоякісних новоутвореннях;
  • одиночних і множинних кістах.

Щорічно спостерігається тенденція до підвищення поширеності патології сечовидільної системи у дітей. Гіпертрофія або гіперплазія нирки у дитини зазвичай викликана вродженими генетично зумовленими патологіями розвитку. Їх рання діагностика і своєчасне лікування – одна з пріоритетних завдань охорони здоров’я.

Симптоми гіперплазії нирки

Гіперплазія нирок завжди має специфічні прояви, які залежать від її причини. До неспецифічним симптомам збільшення розмірів нирки відносять:

  • болю в боці і попереку (якщо збільшена одна нирка – односторонні, дві – двосторонні);
  • неприємні відчуття під час сечовипускання;
  • набряки, переважно локалізуються на обличчі, століттях;
  • погіршення апетиту;
  • зниження розумової і фізичної активності;
  • іноді – печіння в сечівнику, поява кров’яних згустків в сечі;
  • при приєднанні інфекції – загальні симптоми інтоксикації (підвищення температури тіла, озноб, слабкість, головний біль).

діагностика

Стандартний план діагностики пацієнта при можливій ниркової патології включає:

Збір скарг та анамнезаКлініческій лікарський осмотрПальпацію і перкусію почекОпределеніе симптому Пастернацького (постукування) Лабораторні тести

  • клінічний аналіз крові;
  • клінічний аналіз сечі;
  • біохімічний аналіз крові;
  • аналіз сечі по Нечипоренко;
  • проба за Зимницьким.

інструментальні тести

  • УЗД нирок;
  • екскреторна урографія;
  • КТ;
  • МРТ.

принципи лікування

План терапії складається для кожного пацієнта індивідуально. Перш за все, враховуються причини збільшення розмірів органу, вік хворого, наявність супутніх захворювань.

Інфекційно-запальні процеси в нирках – показання для проведення курсу антибактеріальної та підтримуючої терапії. Ендокринні захворювання коригуються призначенням лікувальних доз гормональних препаратів.

Вроджені вади розвитку, а також захворювання, що супроводжуються порушенням відтоку сечі або появою патологічного утворення в нирці, лікуються хірургічно. Сучасна медицина має у своєму розпорядженні ефективними і малоінвазійними техніками оперативного втручання, які усувають наявні проблеми зі здоров’ям і практично не викликають ускладнень.

Збільшення розмірів нирок – це сигнал організму про наявні порушення в роботі сечовидільної системи. Чим раніше ці неполадки будуть виявлені і усунені, тим більше шансів у пацієнта на відновлення здоров’я і повернення до звичного способу життя.